-
1 вестися
1) безос. ( бути у звичаї) to use to be2) to be led (pass, voice від вести) -
2 нрав
1) (характер) вдача, (натура) натура, (норов) норов (-ва) и (мн.) норови (-вів); (у животных) натура; срв. Норов 2. [Ти-ж знаєш мою вдачу; ніяк не всидю, щоб не поговорити з ким (Васильч.). Хоч і царем зробиться, однаково своєї вдачі не позбудеться (Крим.). Панглос був оракулом дому, і малий Кандід слухав його лекції з повним довір'ям, властивим вікові і вдачі (Кандід). То вже в мене така натура, щоб з усього кепкувати (Брацл.). З лютим та скаженим норовом (людина) (Яворн.). Та й норови-ж у тебе! (Н.-Лев.). А в його норови такі ставали, що от було причепиться до ратника якогось, та й візьме вб'є (Крим.)]. Буйный, весёлый, вспыльчивый, кроткий, крутой, тихий нрав - буйна, весела, гаряча (палахка, запальна, запальчаста), лагідна (сумирна), крута (сувора), тиха (мирна, спокійна) вдача. -вом какой, -ва какого - на вдачу який, (реже) вдачі якої. [Васька була на вдачу залякана та заштовхана (М. Левиц.)]. Крутого -ва - крутий (-та, -те, -ті) или суворий (-ра, -ре, -рі) на вдачу, крутої (суворої) вдачі. -вом хорош, да норовом негож - на вдачу добрячий, та норов ледачий. Нрав на нрав не приходится - вдача на вдачу (норов на норов) не прийдеться. Моему -ву не препятствуй - натуру мою не спиняй; моїй натурі дорогу не заступай; (иногда) гуляй душа без кунтуша! У оленя нрав кроткий - олень має натуру лагідну;2) по -ву кому - до вподоби (до сподоби, по сердцу: до серця, до любости, до любови, до мисли, під мислі, по душе: до душі, по вкусу: до смаку) кому, до вподоби (до сподоби) чиєї; срв. Вкус 4. [«Ох, дитино моя! чи то-ж до пари?» - кажу. - «До пари, до любої вподоби!» (М. Вовч.). Дружини шукають, дружини такої, до сподоби мої (Чуб. V). Не до мисли жону взяв (Гнід.)]. Быть по -ву кому - бути до вподоби (до сподоби) кому (чиєї) и т. п., бути вподібним (сподібним, в уподобі) кому, (нравиться) подобатися кому. [З тим життя своє діли, хто серденьку до вподоби (Чупр.). Що-йно тільки покаже, все то цариці до сподоби (Рудан.). Мені й самому, не все однаково до любости з того, що попереду писалося (Грінч.). Тільки-ж мені до любови, що чорнії брови (Метл.). Скажіть-же ви про його, що він до мисли вам (Самійл.). Вибирай, молода дівчино, котрий під мислі (Метл.). Тобі, невісточко, така балаканина, видимо, до смаку (Самійл.). Багато мене сватало, та ніхто мені не був у такій уподобі, як один парубок. (Г. Барв.)]. Быть более по -ву кому - бути вподібнішим (сподібнішим) кому, (реже) бути більш(е) до в[с]подоби (до любости) кому (чиєї) и т. п., (более нравиться) більш(е) подобатися кому. [Приймаючи життя, вирізняв, він те, що йому більш було до любости (Рада)]. Быть не по -ву кому - бути не до в[с]подоби (не до любови) кому (чиєї) и т. п., бути невподібним (несподібним) кому, (не нравиться) не подобатися кому. [Я з нею не можу жити, вона мені не до любови (Коцюб.). Онисі та гордовита поза чомусь була несподібна (Н.-Лев.)]. Приходиться, приттись по -ву кому - припадати, припасти до вподоби (до сподоби и т. п.) кому, підходити, підійти під мислі (до думки) кому, (нравиться, понравиться) подобатися, сподобатися кому; срв. Приходиться 1. [Моя мова, вимірена проти аристократизму, дуже їй припала до вподоби (Крим.). Хорошая дочка твоя під мислі підходить (Чуб. V)]. Приходящийся, пришедшийся по -ву - уподібний, сподібний. Неприходящийся, непришедшийся по -ву - невподібний, несподібний;3) -вы (обычаи) - звичаї (-чаїв), (реже) норови (-вів); (привычки) звички; (быт) побут (-ту). [Який народ! які люди! які звичаї! (Кандід). Нуньєс вчився побуту та звичаїв Країни Сліпих (Країна Сліпих). У нас нові люди, нові норови (М. Вовч.). Задержали чорногорці давню суворість норовів (Калит.). Ну, й звички тутешні! (Звин.)]. Добрые -вы - добрі звичаї. Зверские -вы - звірячі звичаї. Современные -вы - сучасні (сьогочасні) звичаї; як тепер ведеться. Старинные -вы - старовинні (старосвітські) звичаї, старосвітчина; як воно велося (поводилося) за давніх часів. [Держався старосвітчини (Свидн.)]. Испорченность -вов - зіпсутість (зіпсуття) звичаїв. Простота -вов - простість (простота) звичаїв. Растление -вов - розтління звичаїв. Обычаи и -вы - звичаї і побут. -вы животных - побут тварин.* * *1) вда́ча, нату́ра; ( норов) но́ров, -у но́рови, -вівпо \нрав ву [быть, прийти́сь] кому́ — до вподо́би (до се́рця), до душі́ [бу́ти; припа́сти] кому́, по но́рову; прийти́ся кому́
2)\нрав вы — (мн.: обычаи) зви́чаї, -чаів; но́рови
быт (обы́чаи) и \нрав вы — по́бут і зви́чаї
-
3 обычный
1) см. Обыкновенный;2) звичаєвий. -ное право - звичаєве право. -ная вещь - звичайна річ. Самая -ная вещь - звичайнісінька річ. Быть -ным делом - за звичай бути. Обычно - см. Обыкновенно.* * *1) звича́йний; ( привычный) зви́чний2) юр. звичає́вийобы́чное пра́во — звичає́ве пра́во
-
4 pass
1. n1) прохід, шлях2) перен. канал, підхід, шлях, ключ (до чогось)3) вузька вулиця, провулок4) ущелина, перевал, сідловина5) військ. стратегічне укріплення6) військ. форт, фортеця в горах7) фарватер; протока; судноплавний канал; судноплавне русло8) брід, переїзд (на ріці)9) гірн. пропускний отвір; схил10) топографічна зйомка11) ав. неточно розраховане заходження на посадку12) смертьa sudden pass — нагла (раптова) смерть
13) карт. пас14) перехід (з одного стану в інший)15) посередня оцінка16) критичне становище17) фокус18) пас, рух рук (фокусника)19) дотепна вихватка21) випад (фехтування)22) паспорт; перепустка23) військ. дозвіл бути відсутнім під час перевірки; відпускне посвідчення24) амер. короткотермінова відпустка25) безплатний квиток, контрамаркаpass door — двері, що ведуть зі сцени в зал
to hold (to gain, to keep) the pass — захищати свою справу
2. v1) проходити; проїздити; рухатися впередplease let me pass — будь ласка, дайте мені пройти
2) проходити мимо, минати3) пропустити, проґавити4) не звернути уваги; не надати значення5) проходити (через щось); переїжджати, перетинати, переправлятися6) перевозити, проводити (через щось)7) просовувати, утягати8) передавати, пасуватиpass me the butter, please — будь ласка, передайте мені масло
9) переходити, перетворюватися (to, into)10) передаватися (переходити) у спадщину12) зникати, щезати; іти в небуття13) підходити, годитися14) відбуватися, траплятися, мати місце15) виходити за межі; перевищувати16) обмінятися19) затверджувати; ухвалювати; приймати (закон тощо)20) висловлювати, робити (зауваження)21) пускати в обіг22) бути в обігу23) відходити, ухилятися, залишати24) відчувати, переживати25) протягувати, пропускати26) амер. відчиняти, відмикати27) проколоти28) спорт. робити випад, нападати29) брати, долати (перешкоду)30) юр. підготувати, оформити (документ)31) шахраювати (в картах)32) фізл. випорожнятися; мочитисяpass away — а) померти; б) зникати, припинятися, минати; в) проводити час
pass by — а) проходити мимо; б) залишати поза увагою, пропускати
pass forth — виходити, іти геть
pass in — а) подавати, пред'являти, здавати; б) померти
pass into — перетворюватися (на щось); переходити (у щось); ставати (чимсь)
pass off — а) зникати; припинятися; зменшуватися; б) пройти, промайнути; в) збувати, підсовувати; г) залишати поза увагою; д) видавати себе (за когось — for, as)
pass on please! — проходьте!, не зупиняйтеся!; б) передавати далі; в) переходити до іншого питання
pass out — розм. а) померти; б) зникати, в) успішно пройти (курс навчання); г) роздавати, поширювати; д) непритомніти; є) амер., розм. напитися до нестями
pass over — а) переправлятися (через ріку тощо); б) переправляти, перевозити; в) пропускати, залишати поза увагою; обходити мовчанням; г) проходити, минати; д) передавати; є) померти; є) амер. обходити, уникати (когось); ж) хім. дистилюватися
pass round — передавати один одному, пускати по колу
pass through — а) пропускати; б) просіювати, проціджувати; в) провозити, завозити; г) перетинати, переходити; д) переживати; є) проколювати
pass up — амер., розм. відмовлятися (від чогось); відкидати (щось)
to pass by the name of... — бути відомим під ім'ям...
to pass in the checks — розм. померти
to pass the buck — амер. звалити відповідальність (на когось)
* * *I n1) прохід; шлях; шлях, підхід, ключ ( до чого-небудь); канал2) прохід, вузька вулиця, провулок3) ущелина, дефіле, перевал, сідловина4) вiйcьк. стратегічне укріплення, висота; форт, фортеця в горах5) фарватер, протока, судноплавне русло; судноплавний канал; рибохід; брід, переїзд ( на річці)6) гipн. прохід, пропускний отвір; скат, хідник для людей7) метал. калібр або рівчак валка8) гipн. топографічна зйомка9) aв. неточно розрахований захід на посадку; проходження, проліт ( літака)10) перехід ( з одного стану в інший)11) смерть12) кapт. пасII v1) іти; проходити; проїжджати2) проходити повз, минати; обганяти (про машину, водія); пройти ( мимо), пропустити, проґавити3) не звернути уваги, знехтувати ( pass by)to pass by in silence — замовчувати; пройти непоміченим, зійти (pass unheeded, unnoticed або unobserved)
4) проходити ( через що-небудь), переїжджати; перетинати, переправлятися, перевозити, проводити, переводити ( через що-небудь); просовувати5) передавати (тж. pass over); cпopт. передавати, пасувати; кapт. пасувати, оголошувати пас6) (to, into) переходити; перетворюватися, переходити з одного стану в інший; переходити або передаватися в спадщину ( pass over)7) іти, проходити, минати ( про час)8) мелькнути, промайнути, з'явитися9) пройти; зникнути; минути; припинитися ( pass off)10) підходити, годитися11) відбуватися, траплятися, мати місце12) виходити за межі; бути вищим; перевищувати13) відповісти на ( яку-небудь) дію тією ж дією, обмінятися (вітаннями, поглядами)14) проводити (час, день; pass away)15) проводити (щіткою, рукою)16) задовольняти (вимогам, нормам)17) пройти ( випробування); скласти ( іспит); ставити ( залік)18) пройти (цензуру, огляд); пропустити ( через цензуру)19) затверджувати (план, витрати); приймати (резолюцію, закон); бути прийнятим, отримати схвалення ( про закон)20) виносити (вирок, резолюцію); бути винесеним21) висловлювати ( думку); робити ( зауваження)22) пускати в обіг (гроші, фальшиві); бути в обігу ( про гроші)23) ( from) відходити, ухилятися (від принципів, курсу); вмерти, відійти24) ( through) зазнавати (нестатків, труднощів)25) ( for) зійти ( за кого-небудь); мати славу ( кого-небудь)27) cл. відкривати ( ключем)28) простромити, проткнути (кинджалом, шпагою)29) робити випад, нападати ( фехтування)30) cпopт. брати ( перешкоду)31) робити паси ( у футболі)32) юp. виготовити, оформити ( документ)34) мeд. випускати (мочу, кал)36) видавати себе за білого (про мулата, квартерона); приховувати своє негритянське походженняIII n2) посередня оцінка; прохідний бал, залік; оцінка "посередньо" ІІ тк. sing (важкий, критичний, скрутний) стан або положення3) пас, рух рук (гіпнотизера, фокусника)4) фокус5) icт. дотепна витівка, випад6) cпopт. передача; пас7) випад ( фехтування)IV n1) пропуск, паспорт; пароль2) вiйcьк. дозвіл не бути присутнім на перевірці; відпускний білет; звільнення; cл. короткострокова відпустка3) безплатний квиток; контрамаркаV скор. від passenger -
5 політика
ПОЛІТИКА ( від грецьк. πολίτικα - державна діяльність) - у найзагальнішому значенні - це діяльність, що має своєю метою регулювання взаємин між людьми для забезпечення певного стану деякої суспільної одиниці (суспільного утворення). П. займається той, хто намагається спрямовувати поведінку та взаємини між людьми в межах різноманітних суспільних (колективних) утворень з метою забезпечити деякий стан цих утворень. Переважно терміном "П." позначають діяльність, спрямовану на великі суспільні утворення, кордони яких збігаються з державними кордонами. Тому іноді визначають П., ґрунтуючись на понятті держави чи участі в державному управлінні, домагання такої участі та здійснення впливу на державу. Але держава є тільки одним із типів політичних установ і, отже, поняття П. має бути підставовим (базовим) щодо поняття держави, а не навпаки. Найглибші джерела П. закорінені в природі людини, тобто ці джерела антропологічні. Основною передумовою появи П. є усвідомлення того, що стан того колективного утворення, яке складають люди, можна і потрібно регулювати. Не має значення, що саме в тому чи іншому випадку стало безпосереднім стимулом для появи політичних установ: це могли бути завоювання і потреба тримати завойованих у покорі, егоїстичні інтереси окремих груп (як припускається в марксизмі), але це могло бути і намагання людей відвернути хаос і збільшити міру своєї безпеки, тобто деякі спільні інтереси. Всі ці чинники могли накладатися та взаємодіяти. Підтримання певного ладу чи порядку (заради загальної безпеки) належить до найперших і найважливіших цілей П. і чинне навіть тоді, коли фундаментальну потребу у підтриманні ладу якісь групи використовують, щоб впровадити та підтримувати порядок, вигідний для них Я. кщо слово "культура" застосувати в антропологічному значенні, то П. в цьому аспекті є частиною штучних світів чи культур, створених людськими суспільствами. Таке визначення П. є цінніснонейтральним: у ньому не говориться, що П. ми повинні називати тільки діяльність, спрямовану на забезпечення загального "добробуту" суспільних цінностей. Ціннісно-нейтральне ("владне") розуміння П. лежить у руслі т. зв. політичного реалізму, засновником концепції якого вважають Мак'явеллі. Сучасне розуміння П., хоча й містить елемент політичного реалізму, полягає у визнанні певних обмежень у застосуванні тих технологій, що мають метою утвердження влади. Такі обмеження є різними у різних суспільствах, у різні історичні періоди та в різних історичних ситуаціях Ц. е можуть бути певні традиції, різного роду соціальні та правові норми, особливо способи легітимізації суспільної влади, звичаї, певні міфи і стереотипи суспільної свідомості тощо. Загалом наведене щойно визначення є радше нормативним (про що свідчать коментарі до нього, в яких заперечується, що П. можна розуміти як застосування "голої сили"). У нормативному розумінні П. - вид діяльності, яка має метою забезпечення найважливіших передумов добробуту суспільного утворення шляхом узгодження інтересів та ціннісних орієнтацій осіб та суспільних груп. Словом "добробут" у даному разі позначають не лише матеріальний, а й духовний стан суспільства; термін "передумови" позначає тут деякі необхідні передумови, за наявності яких люди найбільшою мірою здатні реалізувати свою творчу енергію; вислів "узгодження інтересів і ціннісних орієнтацій" передбачає, по-перше, що люди повинні мати можливість висловлювати думки щодо своїх інтересів та ідеалів і що політик не може унезалежнювати себе від цих розумінь та нав'язувати людям силою той спосіб життя, який він вважає кращим для людей (насильне "ощасливлення"). Звідси випливає, що П. має полягати передусім у врахуванні різних інтересів, різних понять про добро і щастя, різних ідеалів, аби узгоджувати їх, тобто вона полягає у відверненні насильницьких конфліктів. Звідси вислів: "П. - це мистецтво можливого". Коли говорять: "Де починається війна, там закінчується П.", то в даному випадку маємо справу з нормативним розумінням П., з якого випливає, що не кожен "політичний" режим є політичним. Не є такими тиранія, олігархія, диктатура, тоталітаризм, демократія в її популістських варіантах. Внутрішня П. перестає бути П., якщо ігноруються інтереси осіб, соціальних та етнічних груп чи всього суспільства (нації), тобто коли нав'язується воля однієї особи, групи осіб чи більшості М. іжнародна П. також перестає бути П., коли одна держава або група держав нав'язують силою свою волю іншим народам або державам. У цьому сенсі справедливим є вислів: "Де починається насильство, там кінчається П.". Варто зауважити, що з ціннісно-нейтрального розуміння П. (коли таке розуміння утверджують не як метод дослідження, а як принцип) випливає політичний нігілізм, що є поширеним явищем у посткомуністичних країнах (де П. часто розуміють як засіб утвердження групових інтересів). Але навіть у межах загалом демократичних течій політичної філософії (та відповідних ідеологій) різні теорії наголошують деякі відмінні аспекти в розумінні того, якою має бути мета П. та якими лівіють бути політичні технології Я. к правило, різні концепції П. відповідають різним концепціям держави: те, як розуміють мету та засоби П., залежить передусім від того, в чому вбачають призначення держави (див. держава).В. Лісовий -
6 власність
ВЛАСНІСТЬ - максимально можливе розпоряджання предметами різного роду, встановлене звичаєвим чи писаним правом. Суб'єктами В. можуть бути окремі індивіди чи колективи; відповідно розрізняють індивідуальну (приватну і суспільну) та колективну В. Індивіди можуть виступати співвласниками, і таку форму В. відрізняють від колективної В., оскільки суб'єктом колективної В. є певний колектив, взятий у цілому. Об'єктами В. можуть бути природні та штучні об'єкти, включаючи ідеї, задуми, проекти, різного роду інформацію ("інтелектуальна В."). У деяких суспільствах у минулому узаконеними об'єктами В. були люди (рабовласництво), в наш час рабовласництво існує лише в прихованій формі (de facto, а не de jure). Інститут В., що його встановлює звичаєве чи писане право (включаючи поєднання обох), передбачає певні способи набуття права В., використання цього права та способи відмови від В.: переведення В. в статус нічийної, передачі права В. іншій особі (продаж, дарування тощо). Особливості інституту В. залежать від типу суспільства, вони змінюються також історично. З В., як правило, пов'язаний рівень добробуту, суспільне становище, влада, рівень свободи, повага (престиж) і т. д. Тому форми В. та норми, які регламентують право В., перебувають у центрі уваги політичної філософії. Різні концепції політичної філософії та відповідні політичні ідеології відрізняються тим, який інститут В. вони вважають прийнятним О. скільки центральним у політичній філософії є поняття "справедливість", то найчастіше право В. розглядається під кутом зору забезпечення бажаного рівня соціальної справедливості. Виникнення сучасного суспільства і ринкової економіки було наслідком того, що інститут В. став ґрунтуватися на праві В., у відповідності з яким відчуження В. виключається. Основна аргументація на користь права В. полягає в тому, що воно забезпечує більший рівень незалежності людини (її свободи), а також розв'язує економічну ініціативу, забезпечуючи тим самим високі темпи економічного зростання.В. Лісовий -
7 етнос
ЕТНОС, етнічність - спільнота, в якій люди об'єднані вірою у спільне походження та наявністю культурної єдності - мови, звичаїв, міфів, епосу і т.п. (див. етнокультура). Підставою віри у спільне походження можуть бути як деякі реальні, так і уявні обставини: найчастіше ця віра ґрунтується на уявних обставинах, тобто на міфі про спільне походження. Так, вірі у кровну спорідненість рідко коли відповідають реальні обставини, як правило, ці обставини є уявними. Поняття "Е." поєднує в собі об'єктивний складник - культурну спільність із суб'єктивним - етнічною самосвідомістю. Етнічна самосвідомість - це усвідомлення індивідом своєї належності до даної спільноти як чогось відмінного від інших спільнот. Вона, отже, містить у собі, по-перше, елемент протиставлення іншим спільнотам (ми - вони, свої - чужі) і, по-друге, хоча б деяке уявлення про основу своєї єдності. Ознаки, які спільнота використовує для того, щоб відрізнити себе від інших, можуть бути різної природи - антропологічні (фізичні), ознаки побуту чи поведінки, мова, вірування, звичаї тощо. Слово "Е." грецьк. походження - у найдавніших своїх застосуваннях (напр., у Гомера) цим словом позначали не тільки окремі групи людей, а й деякі скупчення тварин (напр., рої комах або пташині зграї). З певного часу словом "Е." греки стали називати негрецькі племена. Цю традицію запозичили римляни, які також вживали це слово на означення культурно віддалених племен, зокрема варварів. Із прийняттям християнства словом "Е." стали називати нехристиян, язичників. Під час та після виникнення європейських націй в Європі стали застосовувати слова, похідні від лат. populus (народ), або ж слово "нація" (див. нація). Хоча у формуванні європейських націй етнічний чинник відігравав важливу роль, це упродовж тривалого часу залишалося поза увагою (бо націю розуміли передусім як політичне утворення). Оскільки слово "Е." несло в собі занижені чи негативні смислові відтінки, то на Заході (особливо в англомовних країнах) його стали вживати тільки щодо етнічних груп. Сучасний англ. дослідник Сміт виокремлює такі найважливіші ознаки етнічної ідентичності: 1) групова власна назва; 2) міф про спільних предків; 3) спільна історична пам'ять; 4) один або більше диференційованих елементів спільної культури; 5) зв'язок із конкретним "рідним краєм"; 6) почуття солідарності у значної частини населення. Чим більшою мірою даному населенню властиві ці атрибути (і чим більше цих атрибутів властиві населенню), тим більше воно відповідає ідеальному типу етнічної спільноти. Етнічні нації - особливе етнічне утворення: в його виникненні етнічний чинник відіграє дуже важливу роль, але доконче у сполученні з іншими чинниками, як-от: професійна культура, ідеологія, політика та право. Термін "етнічність" в сучасній філософії та етнології застосовують на означення абстрактного поняття, з допомогою якого мислять дещо найсуттєвіше і необхідно наявне в будь-якому Е.В. Лісовий -
8 use
In1) вживання, застосування; користування, використанняto make use of smth. — користуватися чимсь
2) мета, призначення3) користь, вигода; рація, сенс, смислI have no use for it — розм. це мені зовсім не потрібно
4) здатність користуватися (чимсь)5) право користуванняshe gave her friend the use of her library — вона надала приятельці право користуватися своєю бібліотекою
6) звичка, звичай7) ритуал церкви (єпархії)8) тех. заготовка, болванкаIIv1) уживати, користуватися, використовувати, застосовуватиto use one's brains — мізкувати, метикувати
to use language — розм. лаятися
3) використовувати у своїх інтересах4) витрачати, використовувати, споживати5) проводити, витрачати (час)6) поводитися, обходитися (з кимсь)to use smb. like a dog — поводитися з кимсь, як з собакою
7) привчати8) мати звичку (тільки в past)I used to see him often — я, бувало, часто відвідував його
use up — а) витрачати, використовувати; б) виснажувати, знесилювати
* * *I [juːs] n1) використання, застосуванняto make use of smth — використовувати що-н., користуватися чим-н.
to make use of smb 's name — посилатися на кого-н.
directions /instructions/ for use — правила вживання
2) ціль, призначенняa tool with several uses — інструмент, що використовується для різних цілей
3) користь, толк, вигода4) здатність користуватися (чим-н.); право користування5) звичка, звичайuse and wont — звичайна практика: use is second nature звичка - друга натура
6) цepк. ритуал; чин ( літургії)II [juːz] v1) використовувати, користуватися, застосовуватиto use one's brains /one's wits/ = — мізкувати
may I use your name — є чи можу я посилатися на васє; використовувати в своїх інтересах
3) споживати, витрачатиthey use a ton of coal in a month — вони щомісячно витрачають тону вугілля; витрачати, проводити ( час)
4) ставитися, поводитися (з ким-н.); ставитися (до кого-н.)to use smb well [ill] — поводитися з ким-н. добре [погано]
5) привчати6) (тк. в past [juːst] з інфінітивом іншого дієслова) мати в минулому звичку робити щось7) cл. вживати наркотики8) дiaл., cл. часто відвідувати ( людину або місце) -
9 Гегель, Георг Вільгельм Фрідріх
Гегель, Георг Вільгельм Фрідріх (1770, Штутгарт - 1831) - нім. філософ, створив найбільшу і найрозгалуженішу в історії філософської думки діалектико-ідеалістичну систему - як завершення західноєвропейської класичної філософії даного напряму. Цілісно вона викладена в його "Енциклопедії філософських наук" (1817), конкретніше - в численних працях, виданих прижиттєво і посмертно учнями. Вступ становить "Феноменологія духу" (1807), яку Г. називав "мандрівкою за відкриттями". Зміст цієї нової на той час науки охоплює формування індивіда, розвиток його знань від чуттєвої достовірності до філософських понять, котрий в стислому вигляді відтворює шлях історії матеріальної і духовної культури людства. Сама система поділяється на три частини: "Наука логіки", "Філософія природи" і "Філософія духу". "Наука логіки" (1812 - 1816) - теж нова наука, створена Г. Її предмет - мислення як цілісне утворення, формами і змістом якого є філософські категорії - водночас поняття і об'єктивні визначення світу (див. діалектична логіка). В марксистській традиції найбільшого значення надається логіці Г. (через всебічну розробку в ній діалектики), в той час як в немарксистській філософії, особливо в неогегельянстві, - "Феноменології духу", ряд ідей якої (зокрема, щодо відчуження, панської і рабської свідомості) видаються співзвучними і для сучасної епохи. За Г., природа як така, не пізнана, чужа для мислення. До того ж, термін "відчуження" несе на собі відбиток християнської ідеалістичної традиції: Бог-дух творить світ, який виявляється чужим для нього внаслідок гріхопадіння. В християнстві людина повинна порвати з цим світом, щоб об'єднатися з Богом, у Г. - пізнати його, щоб відкрити в ньому всеосяжне, а отже, ідеальні основи буття. В сучасну добу тлумачення природи як відчуження мислення знайшло подальше підтвердження у взаємному відчуженні природи і людини, як наслідку планетарної, особливо технічної діяльності людства. В "Філософії природи" Г. розвинув також оригінальні ідеї про нероздільну єдність простору і часу, їхню залежність від матерії, що нагадує думки Ейнштейна (ці ідеї філософ висловив ще в 1817 р., майже за сто років до появи теорії відносності). Але порівняно з іншими працями, "Філософія природи" займає незначне місце в системі Г. Натурфілософія в нім. класичній філософії зробила неабиякий вплив на природознавство і філософію в особі Шеллінга, а не Г., за рік до смерті якого почав виходити "Курс позитивної філософії" (1830 - 1842) Конто. Центр тяжіння системи Г. - не природа, а дух Д. ух - основне поняття його вчення В. ибір цього поняття започаткований ще ранніми творами Г. з філософії релігії, налр., таким, як "Дух християнства та його доля" (1798 - 1800). Заслуга й перевага Г. полягала в тому, що для розкриття основного питання філософії він узяв якраз поняття духу, бо воно є найбільш загальним і всеохопним в опозиції до природи і матерії й містить в собі багато своїх форм: свідомість і самосвідомість, психічне почуття, розум і т. д. Різні форми духу Г. дослідив в дев'яти філософських науках, які входять до "Філософії духу". Виокремлено три види духу: суб'єктивний, або індивідуальний; об'єктивний, або суспільний; абсолютний, або всезагальний. Перший вид містить такі науки: антропологію (предмет - душа у співвіднесенні з тілом); феноменологію (свідомість і самосвідомість - співвідношення суб'єктивного і об'єктивного); психологію (духовні властивості індивіда, що розглядаються як самостійний предмет дослідження). Об'єктивний дух охоплює право, моральність (Moralitat) і систему звичаїв (Sittlichkeit). Цей вид духу відтворює всі основні аспекти суспільства. На першому місці стоїть зовнішнє, абстрактне право (за. Енгельсом, "юридичний світогляд є класичним світоглядом буржуазії"). Історія свідчить, що правовими державами стали саме буржуазні держави (феодальні і соціалістичні під це визначення не підпадають). Мораль - внутрішнє право, спосіб поведінки, опосередкований суб'єктивними чинниками: свідомістю, совістю, критичними міркуваннями. Оскільки свобода є вихідне гасло такого суспільства, моральність посідає значне місце в його житті. Головні її категорії - намір і вина, добро і совість. Нарешті, в суспільстві існує великий шар відносин, які є одночасно і внутрішньо притаманними індивідові, і зовнішніми стосовно нього: це - звичаї, традиції, природні права, закони. Системою звичаїв охоплюються три головні сфери суспільства: сім'я - місце народження і виховання людини; громадянське суспільство - система матеріальних і виробничих відносин, в якій кожен переслідує приватну мету; держава - організація, яка утворює і підтримує життя народу як цілого, оберігає його від розпаду. Держава - найвищий ступінь суспільного розвитку - і є втіленням в дійсність абстрактного права. За Г., немає народу, котрий не мав би того державного ладу, на який він заслуговує; кожен народ формується як результат своєї історії і може створити лише те, що вже є її результатом; держава не може бути створена штучно. Третій вид духу - найзагальніший, абсолютний. Його предмет і сфера дії - весь світ (тобто це світогляд). Г. вирізняє три його форми: мистецтво, релігію, філософію. В марксизмі поняття духу було замінено поняттям свідомості, внаслідок чого надто звуженим виявилось і "основне питання філософії". Нині гегелівська традиція відроджується.[br]Осн. тв.: "Феноменологія духу" (1807); "Наука логіки", ч. І, "Об'єктивна логіка". В 2 т. (1812, 1813); ч. II, "Суб'єктивна логіка" (1816); "Енциклопедія філософських наук" (1817); "Філософія права" (1821); "Філософія релігії". В 2 т. (1832); "Історія філософії". В 2 т. (1833, 1836); "Філософія історії" (1837).Філософський енциклопедичний словник > Гегель, Георг Вільгельм Фрідріх
-
10 влада
ВЛАДА - здатність спрямовувати процеси, події, дії та поведінку людей у бажаному напрямі. В. передбачає наявність, по-перше, суб'єкта В. (того, хто застосовує В.), по-друге, об'єктаВ. (до чого чи до кого В. застосовують), по-третє, засоби, з допомогою яких досягають В., і, по-четверте, мету, заради якої В. застосовують С. уб'єктом В. може бути окрема людина, група людей або й усе людство. Об'єктом В. можуть бути окремі люди або групи людей. Вимога, щоб суб'єкт В. усвідомлено застосовував В. і виявляв волю до В., так само як вимога, щоб об'єкт В. усвідомлював себе об'єктом В., є радше ідеальним типом владних взаємин: усвідомлення себе суб'єктом чи об'єктом В. у багатьох випадках є тільки частковим або відсутнім взагалі. Зокрема, у випадку замаскованого використання В. об'єкт В. може не усвідомлювати, що його поведінку спрямовують за допомогою певних технологій; так само переконання суб'єкта В. у тому, що він є дійсним суб'єктом В., може бути помилковим. У всіх цих випадках ідеться про самоусвідомлення або про міру усвідомлення сторонами справжньої ролі, яку вони відіграють у владних взаєминах. Переносне застосування поняття "В." має місце тоді, коли говорять, що інстинкти, почуття, ідеї, ідеології, гроші чи речі і т.п. "мають В. над людьми". Насправді тут маємо справу тільки із залежністю (яка, зокрема, визначає межі свободи будь-якого суб'єкта). Але тільки деякі різновиди залежності є виявами В. Об'єктом В. може бути також сам суб'єкт В., хоча при цьому він розрізняє себе - суб'єкта, на відміну від себе - об'єкта. У випадку В. особи над собою (своїм тілом, психічними станами) чи, напр., у випадку самоврядування народу (де держава виступає засобом самоврядування) суб'єкт В. використовує В. щодо самого себе. Існує багато різновидів особистої та колективної В., залежно від того, хто є суб'єктом та об'єктом В., які засоби використовує суб'єкт В. для досягнення В. і для чого (з якою метою) він використовує її: В. батьків над дітьми, В. вчителя над учнем, В. еліт, адміністративна, державна, судова В., В. масової інформації, В. окремих осіб у тих чи тих колективах (навіть дитячих), В. окремих осіб чи груп осіб в організованих злочинних угрупованнях тощо. Колективну В. часто здійснюють не безпосередньо, а з допомогою певних установ - держава, різного роду адміністрації тощо. Це уможливлює відчуження В. від суб'єкта В.: так, у випадку демократії (самоврядування) "суверен В." (народ) за певних умов стає більшою мірою об'єктом В., ніж її суб'єктом. У владних концепціях політику визначають як застосування В. з метою спрямовувати поведінку осіб та суспільних груп таким чином, щоб забезпечити деякий стан колективного цілого (див. політика). Державна В. тоді виступає тільки одним із різновидів політичної В. Оскільки про "В. над природою" можна говорити тільки у випадку спрямування природних процесів у бажаному для людства напрямі, то екологічна криза та деякі інші наслідки технологічного поступу свідчать, що в дійсності В. людини над природою обмежена: по-перше, можливістю передбачати віддалені наслідки і, подруге, можливістю контролювати застосування різних технологій. Найглибші антропологічні джерела В. полягають у заміні дії природних механізмів, які регулюють зв'язок усіх інших живих організмів з природою, свідомо контрольованими процесами. Втім було б помилковим розглядати В. людини над людиною (та одних суспільних груп над іншими) поза контекстом певної культури. Допустимий обсяг В., засоби досягнення В., мета, заради якої В. використовують, - усе це передусім залежить від особливостей культури та тих цінностей, які побутують в даному суспільстві (звичаїв, етичних та правових норм тощо). Використання політичної В. (поза випадком, коли В. тотожня використанню сили або погрози силою) залежить насамперед від способів легітимізації В., від типів держави, загальної масової політичної культури та культури професійних політиків.В. Лісовий -
11 известный
1) (ведомый) відомий, знаний, звісний, явний кому. [Путь-дорога їм відома (Рудан.). Всім його ім'я знане. Послали по тітку Прохіру, звісну порадницю у таких випадках (Коцюб.). Явне зробилось ім'я його (Єван.)]. -ны ли вам его поступки? - чи відомі вам його вчинки? чи знаєте ви про його вчинки? Очень (совершенно) -ный кому - дуже (аж надто) відомий, знаний, звісний кому, відомісінький кому. [Там мені й стежечки, хати усі відомісінькі (М. Вовч.)]. -ный всему миру - усьому світові знаний, світовий, усесвітній, усьогосвітній, цілосвітній. [Фантазіє, богине легкокрила, ти світове з'єднала з таємним (Л. Укр.). Знахурка всесвітня (Мкр.). Цілосвітня брехуха (Н.-Лев.)]. Быть -ным кому - бути відомим (знаним) кому, бути по знаку кому. [Йому добре відомі всі наші справи. Голос наче й по знаку, та не вгадаю (Конис.)]. Быть -ным чем - бути відомим (знаним) з чого, чим, за що. Сделать -ным тайное - зробити таємне відомим, (обнаружить) виявити, викрити таємне; см. ещё Обнаружить 2. Стать (сделаться) -ным (о тайне) - стати відомим, виявитися, викритися, об'явитися; см. ещё Обнаружиться 2. [Замір його став усім відомий (М. Грінч.). Не втаївся він,- усе викрилося (М. Грінч.)]. Идти от -ного к неизвестному - іти од відомого до невідомого, іти од знаного до незнаного. -ное дело! - звісно, звичайно, сказано, звичайне діло, відома річ, видима річ. [На беседі вже, звісно, попились (Гліб.). Жадна собака не гавкнула на його, - звичайно, як на свого хатнього (Крим.). Сказано - дитина аби-чим розважиться (Васильч.). Відома річ, що недуги не тішать (М. Вовч.)];2) (знаменитый, славный) відомий, знаний, славнозвісний, славний, славетний, уславлений, (громкой известности) голосний; (чем) відомий, знаний, славний чим и з чого; см. Знаменитый. Сделать себя -ным - уславити себе, оголосити себе; срвн. Прославиться;3) (определённый) певний. [Розглядає факти в певній перспективі (М. Грінч.)]. В -ных случаях - у певних випадках, за певних випадків. До -ной степени - до певної міри. Сделать что -ного размера - зробити що певної міри, зробити що до міри;4) мат. - відомий.* * *1) відо́мий, зна́ний; зві́сний\известныйое де́ло — ( конечно) звича́йно, зві́сна (відо́ма, пе́вна) річ, зві́сне (відо́ме) ді́ло, зві́сно
\известныйый кому́ — відо́мий кому́; по знаку́ кому́
2) ( определённый) пе́вний; ( некоторый) де́який, яки́йсьв \известный ых слу́чаях — у пе́вних (у де́яких) ви́падках
до (в) \известный ой сте́пени — пе́вною (де́якою, яко́юсь) мі́рою, до пе́вної (до де́якої) мі́ри, в які́йсь (у де́якій) мі́рі
-
12 manner
n1) метод; спосіб; спосіб діїin the same manner as... — таким же чином (так само), як...
adverb of manner — грам. прислівник способу дії
2) манера, поведінкаbedside manner — лікарський такт; умілий підхід до хворого
3) pl звичаї4) pl вихованість; хороші манериto have good (bad) manners — бути вихованим (невихованим)
5) стиль, художній метод; манера виконання6) манірність7) сорт, рід* * *I n1) метод, спосіб; спосіб дій2) манера; поведінкаbedside manner — умілий підхід до хворого; лікарський такт
3) pl звичаї4) pl вихованість; гарні манери5) стиль, художній метод; манера виконання6) манірність7) icт. сорт, вид, рід after a manner як-небудьII n; юр.in a manner — певною мірою, так би мовити
-
13 конечно
1) (окончательно) остаточно, доконечно; (совсем) зовсім, цілком, чисто, геть- чисто;2) (разумеется) звичайно (редко звичайне), запевне[о], певне[о], певна річ, річ певна, звісно, певно що так, (обычно в ответе на вопрос) авжеж, вжеж, тавжеж, аджеж, (только в утверд. ответе) атож, а якже. [«Брешеш», скажуть, «такий-сякий!» Звичайно, не в очі (Шевч.). Може бути, звичайно, й історія естетичних поглядів (Єфр.). Я, запевне, йому цього не сказав (Звиног.). Але певно: час не жде (Вороний). Що громаді, те, певна річ, і бабі (Приказка). Звісно, я з тих текстів жаднісінького не схотів вивчити (Крим.). «Се ти, Петрусю?» - «Авжеж я» (Шевч.). Вжеж бо хлопці завжди розумніші за дівчат (Крим.). «Тоді-б і він був раб!» - «Тавжеж, не як (Л. Укр.). Чи ти підеш туди?» - «Аджеж.» (Сл. Гр.). «Хіба-ж ти думаєш за його йти заміж?» - «Атож!» (Н.-Лев.)].* * *1) вводн. сл. жарг. звича́йно, пе́вна річ; зві́сно2) ( утвердительная частица) звича́йно, пе́вна річ, а́дже ж; авже́ж; ( ещё бы) ая́кже -
14 приучаться
приучиться привчатися, привчитися. при[за]вичатися, при[за]вичитися, звичатися, звичитися, зучатися, зучитися, при[у]звичаюватися, при[у]звичаїтися, принатурюватися, принатуритися, способитися; бути привченим, звиченим, при[за]виченим, зученим, призвичаєним, принатуреним до чого; срв. Привыкать. [Хай привчається до діла (Васильч.). Привчиться до панських звичаїв (Н.-Лев.). Зучивсь до бою (Куліш). Узвичаїлась во-польськи балакати (Свидн.)]. -читься (путём упражнений) что делать - наломитися (несов. наламуватися) до чого, що робити. [Тепер таки наломивсь балакати по-козацьки (Куліш)].* * *несов.; сов. - приуч`итьсяпривча́тися, привчи́тися и попривча́тися, призвича́юватися, призвича́їтися и призви́читися; диал. принату́рюватися, принату́ритися -
15 мораль
МОРАЛЬ (лат. moralis - моральний, від mores - звичаї) - духовно-культурний механізм регуляції поведінки особистості та соціальних груп за допомогою уявлень про належне, в яких узагальнені норми, цінності, зразки поведінки, принципи ставлення до інших індивідів та соціальних груп. Специфіка моральної свідомості формується за умов розкладу родоплемінного суспільства, виникнення складної системи опосередкованих зв'язків (політичних, економічних, соціальних та ін.), що прийшла на зміну безпосередньому характеру всіх стосунків людей у традиційній общині. Поява відносної свободи вибору, потреба в ситуаційній гнучкості поведінки й стосунків, відповідно до динамічних умов життя, робили чимдалі проблематичнішими збереження, культурну трансляцію і примноження досвіду безпосередньо моральнісного ставлення людини до людини, спільноти, природи, світу. В контексті критичного осмислення реальних звичаїв людей (що свідчило про руйнацію традиційних форм моральності) складається узагальнена система уявлень про чесноти, норми поведінки, основоположні закони колективного співіснування ("не убий", "не укради" та ін.) І. деальна система належного водночас постає як моральнісне добро, найвища самоцінність, що протистоїть моральнісному злу в реальній людській життєдіяльності. В цьому ракурсі М. співвідноситься з духовно-ідеальними основами права, релігії, мистецтва, філософії. Часткове коригування внутрішнього світу людини, її вчинків, масової поведінкової практики відбувається в разі особистісного прийняття вимог і настанов М. та відповідних вольових зусиль щодо їх здійснення. Намагання досягти доброчесності й праведності засобами зовнішнього тиску, без достатньої внутрішньої мотивації, вступають у протиріччя з ціннісним аспектом морального самоствердження людини, породжують "легальні", а не "моральні" вчинки (Кант). Регулятивні можливості М. зростають у міру розширення її суб'єктного горизонту. Формування вселюдського, універсального масштабу морального світосприйняття, вихід за межі групових, етнічних, національних інтересів до обріїв людства як єдиного цілого відкриває можливості для найбільш адекватного втілення суті моральності в процесі суб'єктивного творення цінностей М, Значне духовне випередження реальних можливостей життя й універсальне бачення належного ставлення до іншої людини, суспільства, природи концентрується в М. як ідеалі. Конкретно-чуттєве втілення тих чи тих сторін сукупного морального ідеалу подибуємо в міфології, релігійних та художніх образах Р. аціонально-логічне осмислення, узагальнення і обґрунтування понять, категорій моральної свідомості відбувається в етиці (див. нормативна етика). У цих процесах закріплюється й нагромаджується зміст моральнісного добра, тоді як у реальній життєдіяльності М. нерідко обмежується відносними, конкретно-історичними обмеженими вимогами щодо втілення можливого блага. Переважання відносного над абсолютним характерне для ідеологізоваяих моральних систем, хоча за певних умов подання абсолютного тут може бути досить вагомим (напр., ідеологія Просвітництва). Водночас не є гарантовано моральнісним навіть конкретно-історичний зміст узагальнених понять моральної свідомості (гідність, честь, обов'язок, справедливість), хоча в цілому такі форми оцінки і самооцінки мають непроминальне загально-культурне значення. Найбільша міра абсолютної значущості притаманна абстрактно сформульованим моральним законам і етичним принципам. Прагматичне спустошення морально-етичних ідеалів внаслідок надання переваги відносному призводить як до духовної деградації, так і до соціальної дестабілізації. Відмова ж од відносних допоміжних, компромісних рішень в світі реальних людських відносин веде до безнадійної мрійливості або змертвілого етичного ригоризму. Наявність відносно гуманних правил є кращою для соціуму як системи, ніж відсутність будь-яких. В кінці XX ст. істотне збагачення М. відбувалося шляхом осмислення й обґрунтування моральних принципів теорією справедливості, комунікативною етикою, що запроваджують в галузь моральної рефлексії дискурсивно-консенсуальні засади.Т.Аболіна, І. Надольний -
16 водитися
1) ( товаришувати) to keep company ( with), to associate ( with); ( про дітей) to play ( with)водитися з кимсь — to associate, to keep company ( with); to hobnob ( with), to rub elbows ( with)
2) ( бути) to be, to be found3) ( бути звичаєм) to be usual, to be customary -
17 heir
1. nспадкоємець; наступникheir by devise — спадкоємець (нерухомого майна) за заповітом
to fall heir to smb.'s property — успадкувати чиєсь майно (багатство)
to make smb. one's heir — зробити когось своїм спадкоємцем
2. vуспадкувати; бути спадкоємцем* * *I n1) спадкоємець2) адептII vуспадковувати, бути спадкоємцем -
18 vogue
n1) мода2) популярність3) звичай* * *n.1) мода; the vogue of large hats мода на великі капелюхи; all the vogueостанній крик моди; to come [to bring] into vogue ввійти [ввести] в моду; to be [to go] out of vogue бути не в моді [вийти з моди]2) популярність, відомість: широке ходіння; to have a good deal of vogue as a sculptor бути доволі відомим скульптором; a theory which then had the general vogue теорія, дуже популярна у той час; war novels had a great vogue a few years ago декілька років тому воєнні романи користувалися великим попитом3) рід. звичай; the vogue s of the 18th century звичаї XVIII століття -
19 vogue
n.1) мода; the vogue of large hats мода на великі капелюхи; all the vogueостанній крик моди; to come [to bring] into vogue ввійти [ввести] в моду; to be [to go] out of vogue бути не в моді [вийти з моди]2) популярність, відомість: широке ходіння; to have a good deal of vogue as a sculptor бути доволі відомим скульптором; a theory which then had the general vogue теорія, дуже популярна у той час; war novels had a great vogue a few years ago декілька років тому воєнні романи користувалися великим попитом3) рід. звичай; the vogue s of the 18th century звичаї XVIII століття -
20 право
с1) тк. одн. ( наука) lawдержавне право — public ( political) law ( science)
звичаєве право — unwritten law; common law
кримінальне право — criminal law, penology
міжнародне право — international law; law of nations
вивчати право — to study law; to read for the law
2) ( обумовлена законом підстава) right; ( привілей) charterправо вето — ( the right of) veto
право голосу — the vote, suffrage, franchise
право вето — ( the) veto
право давності юр. — prescription, prescriptive right
права спадкоємця юр. — heirship
права користувача комп. — user rights, ( на доступ до ресурсів) user grant
права доступу комп. — privilege, access rights
право на володіння — title (to)
право на проживання — right ( permit) of residence
право користування — right of use, right of user, usufruct
права з сервітуту юр. — easement
виключне право — patent right, exclusive right
спадкове право — hereditary right; невід'ємне
права й обов'язки — rights and duties, rights and obligations
мати право — to have the right; to be entitled
позбавляти права — to debar ( from); to deprive someone of his right
позбавляти права голосу — to disfranchise, to debar one from voting
урізувати чиї-небудь права — to curtail smb.'s rights
позбавляти права (кого-небудь) — to deprive (smb.) of ( smb's) right
вступати в свої права — to come into one's own; to assert oneself; пред'являти
права — to lay claim (to), to assert one's claims
3) тк. мн. права посвідка licenceправа водія — driving licence; амер. driver's licence
- 1
- 2
См. также в других словарях:
вестися — веде/ться; мин. ч. ві/вся, вела/ся, вело/ся; недок. 1) Відбуватися, здійснюватися, тривати. 2) безос. Бути у звичаї, узвичаєним. 3) розм. Бути в наявності, існувати. 4) розм., заст. Жити, плодитися. 5) безос. Іти, складатися так чи інакше (про… … Український тлумачний словник
вестися — 1 дієслово недоконаного виду відбуватися; бути в наявності; плодитися про худобу вестися 2 дієслово недоконаного виду складатися про умови життя; щастити; бути у звичаї безос … Орфографічний словник української мови
водитися — воджу/ся, во/дишся, недок. 1) з ким, розм. Знатися, мати справу, дружити, приятелювати з ким небудь. || Ходити з ким небудь. 2) тільки 3 ос. одн. і мн. Плодитися, жити, бути (про тварин, птахів тощо). || перен. Бути в наявності (про неживі… … Український тлумачний словник
вестися — I безос. (бути звичаєм, загальноприйнятим правилом), водитися, поводитися, повестися, узвичаюватися, узвичаїтися, заведено безос. прис. сл. Пор. усталитися II ▶ див. бути, відбуватися, ітися I … Словник синонімів української мови
заміняти — I я/ю, я/єш і замі/нювати, юю, юєш, недок., заміни/ти, міню/, мі/ниш, док., перех. 1) що.Використовувати, вживати, ставити і т. ін. замість чого небудь щось інше. || Виявляти одні почуття, настрої і т. ін. замість інших. || кого. Замість одного… … Український тлумачний словник
засвічувати — I ую, уєш, недок., засвіти/ти, ічу/, і/тиш, док. 1) перех. і рідко без додатка. Запалювати що небудь для освітлення, викликати свічення чогось. 2) тільки док., неперех. Почати випромінювати або відбивати світло. •• Засвіти/ти во/лосом заст.… … Український тлумачний словник
поводитися — I джуся, дишся, недок., повести/ся, еду/ся, еде/шся; мин. ч. пові/вся, вела/ся, вело/ся; док. 1) Дотримуватися певної поведінки, діяти якимсь чином. 2) з ким. Ставитися до кого небудь, тримати себе з кимсь яким небудь чином. || з чим.… … Український тлумачний словник
стан — I у, ч. 1) Тулуб, корпус людини; торс. || Те саме, що талія I. || перен. Про стовбур дерева. •• Висо/кий ста/ном високий на зріст. Рі/вний ста/ном стрункий, не сутулий. Тонки/й ста/ном не товстий, з тонкою талією. 2) заст. Те саме, що … Український тлумачний словник
поводитися — 1 дієслово недоконаного виду дотримуватися певної поведінки поводитися 2 дієслово недоконаного виду бути звичаєм; житися поводитися дієслово доконаного виду довго водитися розм … Орфографічний словник української мови